Олександра
Шурун
"Я заплющив очі немов занурившись у воду. Все чіткіше і чіткіше я бачив свою кімнату, я лежав на односпальній канапі у мами в квартирі, в кімнаті, де пройшло все моє дитинство і юність, я лежав паралізований від ясності зору, там і тут в той же самий час, я міг бачити найдрібніші деталі шпалер, торкати їх руками, відчувати на дотик. Через секунду я вже був на маленькій кухні впершись поглядом у плиту і чайник, і в старенький кавник з почорнілим від сажі дном, штори з дірочкою... Кожен елемент квартири народжував нові й нові інші, я бачив їх усі перед собою, дедалі глибше занурюючись.
Касетний магнітофон вкритий пилом, стіл зі слідами від чашки, книжкові полиці, килим і старий і новий, все впліталося у череду моїх спогадів, відчуттів, присутності.
ДІМ.
Стоїть самотній, осиротілий, порожній, непомічений, без НАС. Він увібрав нас у себе, обріс нами як шарами, шпалерами."
(З щоденника, 22 травня 2023)
Дім
З початку російського вторгнення 24 лютого 2022 року мільйони українців були вимушені залишити свої домівки та переїхати до різних міст, країн і континентів у пошуках безпечного місця для себе та своїх дітей.
Збираючи речі під ракетними обстрілами, часто за лічені секунди потрібно було вирішити що, окрім документів, павербанків та зарядних пристроїв для телефонів, взяти із собою в невідоме майбутнє, залишаючи позаду свій дім та своє минуле життя.
Особисті речі, часто непрактичні, але такі цінні, які люди брали з собою на згадку про дім, немов символізують своїх переміщених власників.
Усі фотографії зроблені влітку 2022 року у Варштайні, маленькому тихому містечку на північному заході Німеччини, яке стало одним із багатьох тимчасових прихистків для українців.